18 вересня – День Бобровиці. У нашого міста своя історія: минуле, сьогодення, майбутнє. Кожен із нас може багато говорити про нього. Кожен із нас пам’ятає, що Батьківщина починається з рідного міста, з батьківського порогу, з маминої колискової, з бабусиної казки. Рідна країна починається тут, де народилися і живемо, де зростаємо і вчимося.
Учні 4 класу Бобровицької гімназії люблять своє місто. Вони фотографують чудові краєвиди, милуються красою.
Той, хто може говорити з природою, відчувати і бачити її красу, справді щаслива людина.
Авторський вірш “Рідне місто моє”
Рідне місто моє, я у віршах тебе прославляю,
І малюю куточки твої на своїм полотні.
Рідне місто моє, терен-цвіт ти мого дивокраю,
Незгасима зоря, що плекає надію свою.
Рідне місто моє, я проходжу твоїми стежками,
Бачу далеч доріг, чую трепетний спів солов’я.
Рідне місто моє, навесні я лелек зустрічаю,
Восени проводжаю їх в теплі чужії краї.
Рідне місто моє, над водою верба похилилась,
І зозуля кує, відміряючи людям літа.
Рідне місто моє, все навкруг твої ранки цілують,
Десь за обрієм сонечко сходить рум’яне, краса!
Рідне місто моє, поспішають до школи малята,
Бо дорослими стануть, знання знадобляться в житті.
Рідне місто моє, будуть край наш колись прославляти,
Будувати будинки і зводити нові мости!
Рідне місто моє, ти героїв своїх пам’ятаєш,
Що загинули й борються нині в запеклім бою.
Рідне місто моє, а когось – ще з полону чекають,
Є надія, є віра, – повернуться, будуть живі!
Рідне місто моє, ти зростаєш і в будні й у свята,
Прославляєш людей, що звеличують рідний наш край.
Рідне місто моє, нам тут жити, повір, працювати,
Україну любить, берегти цей земний Божий дар.
Віра Жолак
