Промайнуло 11 років .Ось і настав день – день прощання зі школою. Попереду незвідана даль. Позаду – батьківський поріг, розквітла калина, протоптана стежка у шкільному дворі, незрадлива мамина усмішка зі сльозою на очах… Знайти себе, своє місце у житті, вирости і вижити, бути завжди людиною – що є святішого і дорожчого?
Святкове дійство відбулося у актовому залі ТОВ «Світанок». Уся шкільна родина зібралася на традиційне свято випускного вечора.
Директор школи Любенко Л.В. розпочинає вечір. До вітань директора приєднються батьки, родичі, друзі. Зворушливі і щирі виступи прозвучали від першої вчительки Миненко Л.О., класного керівника Адаменко Т.А.
По-особливому виступили найменші учні школи,сестрички випускників, розповідаючи дотепні вірші про кожного з випускників.
Слово відповіді взяли одинадцятикласники. Звучали слова подяки вчителям, батькам, мрії про майбутнє.
Випускники кружляють у прощальному вальсі, в якому поринають у спогади, мрії, сподівання, відчуваючи радість, смуток та світлу печаль…
Хвилюючим був цей день не лише у дітей. Не менше хвилювалися і їхні батьки. Відчували, як шалено б’ється серце,а то і зовсім десь зникав його стукіт, бо у вирій життя полетять їх пташенята. За давньою традицією благословили в дорогу вишитими рушниками. А потім світанкова зоря покликала їх у незвідані далі, різнобарв’я життя.
